Різні способи щеплення дерев

Постачання трудового населення садовиною набуває тепер великої ваги. У нас є чималі площі садових насаджень, але вони малоцінні, бо здебільшого не односортні. Поліпшити ці старі насадження та збільшити їх продуктивність часто можна, організувавши масове щеплення. Прищеплене дерево скоро починає овочувати і дає чималий врожай, отже цей спосіб поліпшувати великі площі садовини, перещеплюючи їх на кращі сорти, ближчими роками має притягти до себе увагу земельних органів колгоспів та радгоспів. Велику увагу в садівництві може мати щеплення диких овочевих дерев у лісах. Хоч цей спосіб знаний вже здавна, але створення так цілих овочевих масивів — буде справа зовсім нова. Прищеплюючи лісові овочеві дерева, селяни в свій час створювали дрібні садки на Україні, Поволжі, в Центральній Чорноземельній Смузі. На Північному Кавказі є великі площі лісів мало не з самої дикої кавказької яблуні та груші. Місцями і в лісах України лісові овочеві дерева складають також великий відсоток. Поліпшення таких диких садів матиме велике значення. Матеріяльних витрат тут буде не так уже й багато, а коли за цю справу візмуться колгоспи, то успіх забезпечено. Тут потрібно буде вчасно організувати курси, щоб підготувати відповідних робітників, і вжити ще низку інших організаційних заходів. Колгоспи мають в порозумінні з земорганами негайно освоїти дикоростущі площі, що з них можна шляхом щеплення цього ж року утворити культурні сади. Прищеплюючи дерево, ми завжди маємо дві його з’єднані частини—підщепу й прищепу. Підщепу часом зовсім неправильно звуть дичкою. Вона ж часто зовсім не дичка,—не сіянець дикої лісової яблуні, груші тощо,— а лише малоцінний з погляду господарського культурний сорт. Про ці обидві частини, їх взаємовідношення, про історію щеплення та найбільше поширені способи робити його ми й говоритимемо далі.