Нас у Наддіпрянську

Наддніпрянськ... Місто не сказав б — велике, «переферія», — всього один інститут, тай то скромний — педагогічний. Проте — і малим вже його і не називаєш: шириться місто новобудовами, зростає в ньому великий комбінат штучного волокна... На зелений вулицях, понад широким Дніпром, як і в кожному місті, зустрінетеся і гомінку дітвору, і молодь, і літніх статечних людей. Звичайних людей «не героїв», та з кожного з них своя доля, думки, характер. Давайте ж любий читачу, пройдемося по нашому Наддніпрянську, погомонимо з завзятими рибалками Вітею і Павкою‚ можливо спіткаємо кумедного буркотуна дядю Кузю (тільки влітку — під час відпустки, бо він страшенно перевантажений), проведемо до дитсадка маленького Шурку-мрійника, що не може зрозуміти підлабузництва нечистих душею людей, познайомимось з зовні незграбним хлопчиною Дмитром-«самозванцем», замислимось над тим як знешкодити всюдисущу Крокодилу Вікетіївну (а знешкодити її обов'язково треба!), зазирнемо на прощання до студентського гуртожитку...