За весною весна

Старий робіт Байденко йде на пенсію. Більше півстоліття він працював на заводі ковалем, звик щодня вставати разом із гудком і поспішати в гуркітливий цех, у свою робітничу сім’ю. Йому влаштовують урочисті проводи, відзначають виробничі успіхи, благословляють на заслужений відпочинок. Але його схвильоване серце відчуває тривожне: а що далі? Як він житиме без улюбленої справи, без рідного робітничого колективу? Чому присвятити решту життя? У роботі, у спілкуванні з людьми, в активному житті – щастя людини. Ця думка панує на сторінках роману.