Прапороносці

Лірико-філософський роман-реквієм, трилогія українського радянського письменника Олеся Гончара про події Великої Вітчизняної війни. Роман написаний в 1946-1948 роках і складається з частин: «Альпи» (1946), «Голубий Дунай» (1947), «Злата Прага» (1948). Вперше опублікований в журналі «Вітчизна», згодом — окремим виданням. Робота удостоєна двох Сталінських премій. Роман перевидавалися в СРСР та за кордоном різними мовами близько 150 разів. Роман присвячений темі долі людини на війні. У романі-трилогії «Пра­пороносці» двадцятивосьмирічний Гончар майстерно виписав шлях воїнів-визволителів від фашизму народів Західної Європи. За гуманістичним потенціалом роман, удостоєний Державної пре­мії СРСР, правомірно можна поставити в один ряд з романами "Прощай, зброє" Е. Хемінгуея, "Час жити й час помирати" Е. М. Ре­марка. "Прапороносці" і сьогодні осявають душі молодого покоління читачів чистим світлом людяності і доброти, творячи мікроклі­мат високої духовності, по-особливому висвітлюючи найголовні­ше — Людину. Гончар зумів відшукати у душах своїх героїв незамулені джерела вірності і совісності, любові і ніжності, співчуття і милосердя, закладені самою природою."Роман цей — ключовий для всієї творчості Олеся Гончара, з нього веде свій родовід Гончаревий романтизм, він зумовив інтонацію подальших творів письменника - самобутню, поетично піднесену, зачаровану людсь­кою добротою, — суто гончарівську інтонацію", — писав Борис Олійник.