Долина смерті

Місце цієї багатожертовної переправи на Дніпрі збіглося з історичною, ще мазепинською зарубкою під крутими Чикалівськими кручами південніше Кременчука. Тут, на Переволочній, після гіркої Полтавської битви козаки, затиснувши в зубах мотуззя, поприв’язуване до плотів, уплав перевозили тяжкопораненого Карла XII, шведського короля... Майже через дві з половиною сотні літ у лютих осінніх побоїщах сорок третього на цих берегах, оплачених ціною тисяч і тисяч без-домовинних могил необмундированих і солдатів, запікся підступний «маневр відволікання», так звана «удавана переправа». І дніпрова «Долина смерті» (назва, якою народ означує місця найжахливіших трагедій), як повідає роман-пошук відомого письменника, лауреата Державної премії України імені Т. Г. Шевченка Олексія Дмитренка, стала виявом жорстокого сталінського геноциду у війні, долиною, ще своєю трагічністю прирівнялася до найсумніших національних гіркот — Берестечка, Батурина, Крутів, Базарів та Шумейкових урочищ... Окрім роману-пошуку «Долина смерті» до цієї книги увійшли коротка художньо-документальна повість «Аджимушкай» та гостросюжетна художня повість «Хижа кров», якій через видавничу «пильність» понад двадцять років не вдавалося протиснутися в жодне з видань автора.