Доброго дня, Ярино!

У похмурім фашистськім затінку сотня приречених жде останнього стуку в двері. Здається, ніщо вже не зможе повернути віру в життя цим людям. Та ось зводиться юна Даша Дяченко і уламком цементу виводить: «Ми любимо вас, друзі. Ми боремося, щоб сіяти знову хліб і квіти...». Ці слова звернені до товаришів, що борються на волі, але вони, слова відлунюють в серцях тих, хто сидить у камері... І коли вартовий грюкнув засувом Даша Дяченко, а за нею всі ув’язненні лавиною ринулися на фашистів, і хто не впав під кулями, той знову встав на двобій з ворогом... Такі ж гостросюжетні й інші твори молодого письменника. Їх герої – звичайні, прості люди, в яких світлі души і мужні серця, вони над усе люблять рідну Вітчизну. Автор розповідає про їх працю, побут, щире кохання, палкі мрії.