Вход
[img]https://i124.fastpic.org/big/2024/1022/f7/3020729d90ade441cc909172962d98f7.png[/img] «Се один із тих наших літературних діячів, котрим теперішнє положення української справи і українського слова в Росії хоч і не вистудило серця і не витрутило пера з руки, та проте відібрало можність дати свою працю на користь загалові», — так писав про Василя Мову Іван Франко 1899 року і порівнював літературну долю письменника з літературною долею Степана Руданського. До цього ряду загублених талантів, поруч Манжури, Микола Зеров залучив Свидницького, цієї, за висловом Сергія Єфремова, «пропащої сили», підкреслюючи, що був Свидницький невдаха з невдах, претендуючи на перше місце для нього в цьому пантеоні трагічних постатей нашої літератури XIX сторіччя. Видання - "Дніпрова хвиля", Мюнхен, 1968 р. [b]ЗМІСТ:[/b] 5............................Василь Мова [i](вступна стаття Юрія Шевельова)[/i] 39..........................Старе гніздо й молоді птахи 241........................Малюнки з натури 251........................Поезії 347........................Листи і твори, приписувані В.Мові 381........................Зміст
