Григорій Квітка-Основ'яненко
Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) – перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вилив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів. Беручи свої сюжети «виключно з життя народного», скаже перегодом Іван Франко, Квітка-Основ’яненко на ціле десятиліття випередив відповідні твори письменників «натуралістів»: Жорж Занд, ІванаТургенєва, Федора Достоєвського та інших. Так чи ні, а нова українська література багатьма своїми рисами завдячує саме Квітці-Основ’яненкові. Недаром же Юрій Федькович назвав його ясним місяцем на небосхилі українського слова, а Михайло Драгоманов зарахував Квітку-Основ’яненка, поруч із Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем, до трійки найбільших українських класиків XIX століття.
Богдан Ступка
Богдан Ступка
Богдан Хмельницький
Данило Апостол
Данило Апостол
Дмитро Байда-Вишневецький
Іван Виговський
Іван Виговський
Іван Котляревський
Іван Мазепа
Іван Франко
Квітка Цісик
Кирило Розумовський
Князі Острозькі
Леонід Кравчук
Леся Українка
Марко Вовчок
Михайло Грушевський
Михайло Грушевський
Олександр Довженко
Ольга Кобилянська
Ольга Кобилянська
Отаман Іван Сірко
Панас Мирний
Панас Мирний
Петро Дорошенко
Петро Конашевич Сагайдачний
Петро Конашевич Сагайдачний
Роксолана
Св. Петро Могила
Св. Петро Могила
Северин Наливайко
Степан Бандера
Тиміш та Юрій Хмельницькі