Білий домініканець
У романі відомого австрійського письменника Ґустава Майрінка «Білий домініканець» (1921) тісно переплелися містика, неземне кохання, глибока філософія та «східний» колорит. Загадковий симбіоз різних культур, прагнення душі звільнитися від своєї оболонки, втрата відчуття реального, шалений танок, в якому кружляє строкате життя героїв — такий світ прози неперевершеного майстра слова, що й досі захоплює й заворожує вимогливого читача. Білий домініканець давно вже вільний від гріха й чесноти, тож вільний від будь-яких ілюзій. Він — височенний верх, який постав з первісної безодні; він — сад, дерева в якому — такі, як ми, люди; він — Великий мандрівець, який з вічності зійшов у нескінченність, а ми пнемося, щоб піднятися з нескінченності у вічність.
Великі королівські лови
Відлуння золотого віку
Відчинення вертепу. Поезії з України: Друга збірка поезій
Ґолем
Дерево бодхі. Повернення придурків [Романи]
Дрозофіла над томом Канта [Роман]
Записки Білого Пташка
Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття
Кожен день – інший. Щоденник
Львів самотніх сердець
Манускрипт з вулиці Руської
Мисливці на снігу. Вірші і поеми
Мій Близький і Далекий Схід
Новий рік у Стамбулі
Путівник розгублених
Рукопис, знайдений у Сараґосі
Сентиментальні мандрівки Галичиною
Синє яблуко для Ілонки [Новели та повість]
Сплячі красуні
Сполохи [Літературна критика та есеїстика]
Тіні в маєтку Тарновських
Уріж та його духи
Хліб на списі. Фраґменти віршів