Осінні узори

Цілує осінь дотиком прикрас Замислені гаї і мрійну далечінь; От хмари низько перейдуть нараз, На землю кинуть невловиму, легку тінь. Вогні горять барвистих фарб. Краса! І тихий шерех смутку лине до душі, Як творча радість спогадів в лісах Бринить чуттям часу в осяяній тиші. В багряній заграві пісень тече Достиглий час, і мрійним сном збігає день. . . Блакить небесних риз узори тче, Й глибокий сум врочиста прозолоть пр'яде. . .