Відтепер я – твій меч

Літописець на мить прикрив очі, немов уявляючи те, що пише, перо знову пройшлося по паперу: "Чарівні казки про прекрасних принців і принцес, врятованих цими самими принцами. Адже як воно завжди виходить? Жила якось принцеса, і було у неї чотири брати. Але напав ворог лютий, всіх повбивав і взяв прекрасну принцесу в полон, але з'явився рятівник, о так, обов'язково прекрасний принц, ворогів усіх знищив, полонянку звільнив, закохався-одружився, і жили вони довго і щасливо. казках…" Старий перечитав написане, ще раз усміхнувся, зім'яв пергамент і пробурчав: — Тільки зовсім не казка вийшла. І точно не про "довго та щасливо". Наша оповідь про справжнє, наша оповідь про короля. На новий аркуш лягли нові рядки.