Виктор Григорьевич Безорудько

[b]Ви́ктор Григо́рьевич Безору́дько[/b] (укр. [i]Віктор Григорович Безорудько[/i], 3 [16] февраля 1913, Хомутец, Полтавская губерния — 10 июля 1985, Лубны, Полтавская область) — украинский советский писатель. Народився в робітничій сім'ї, з 1923 року родина проживала в Лубнах, там Безорудько закінчив «семирічку», працював у «літейці» заводу «Комсомолець». У 1929—1931 роках навчався в Харківському поліграфічному інституті. Жив у Лубнах, з 1933 по 1957 рік працював у районній газеті «Червона Лубенщина». 1955 року його оповідання надруковане в обласній газеті «Зоря Полтавщини». У 1956 році його твори вже друкують «Перець» та «Крокодил». Автор гумористичних оповідань: «Онопрій Мінімум» (1957) — перша збірка, гуморесок, «Феномен» (1959), «Гуморески» (1961), «Перше побачення» — кіноповість (1962), «Солом'яний капелюх» (1964), «Рятуйся, хто може!» (1964), «Три мушкетери з Сухих Млинців» (1965), сатирично-фантастичного роману «Нейтрино залишається в серці» (1968), «Привид Чорного острова» (1975), повісті «Ти мене любиш, Яшо?» (1972), «Покажіть Тимошеві Венеру» (1983). Співавтор сценарію (разом з Петром Лубенським) художнього фільму «Перший парубок» — 1958 року відзнятий. За даними радянського кінопрокату, фільм переглянуло 19.8 млн глядачів. Його твори перекладалися на білоруську, болгарську, литовську, російську, сербську та хорватську мови. У журналі «Перець» № 3 за 1983 р. розміщено дружній шарж А. Арутюнянца, присвячений 70-річчю письменника