Іван Михайлович Бутковський

[url=https://postimg.cc/0rFNQ99j][img]https://i.postimg.cc/Nff2d0V6/633px-Butkovskyi-ivan.jpg[/img][/url] Бутковський Іван (псевдо: «Гуцул»; * 2 травня 1910, м. Сколе, Королівство Галичини та Володимирії — † 5 серпня 1967, Мюнхен, Федеративна Республіка Німеччина) — провідний член УВО та ОУН, повітовий провідник ОУН Сколівщини, командир 4-ї ВО «Говерла» групи УПА-«Захід». Іван Михайлович Бутковський Підполковник Загальна інформація Народження 2 травня 1910 Сколе, Стрийський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина Смерть 5 серпня 1967 (57 років) Мюнхен, Баварія, Німеччина Федеративна Республіка Німеччина Поховання Вальдфрідгоф Псевдо «Гуцул» Військова служба Приналежність Карпатська Україна Українська держава (1941) Вид ЗС Карпатська Січ УПА Командування ВО-4 «Говерла» Нагороди та відзнаки Золотий Хрест Бойової Заслуги 2 класу Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги 2-го класу (25.04.1945) Життєпис Народився 2 травня 1910 року в місті Сколе (зараз Львівщина). У 1930 році закінчив Стрийську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Люблінського університету. Вступив до УВО, а згодом в ОУН, повітовий провідник Сколівщини. Був ув'язнений поляками. У 1938—1939 командир сотні Карпатської Січі, хорунжий. Учасник боїв проти угорської армії поблизу Хуста, прикривав на чолі відділу відступ урядовців та січовиків. Поранений попав до полону, в'язень мадярських концтаборів. Учасник похідних груп ОУН в 1941 р., за що був ув'язнений німцями в 1941—1942 рр. Після звільнення — в 1943 командир куреня УНС «Чорні чорти». У першій половині 1944 року командир Військової Округи −4 «Говерла» групи УПА-«Захід», поручник. Керівник місії УПА за кордоном. У 1947—1955 рр. видавав військовий журнал «До зброї». З 1949 підполковник УПА. В еміграції проживав у Мюнхені, де й помер 5 серпня 1967. Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф. Внук його сестри Марії Андрій Дигдалович — Герой Небесної Сотні ЕНЦИКЛОПЕДИЧНА СТАТТЯ БУТКО́ВСЬКИЙ Іван Михайлович (псевд. – Гуцул; 02. 05. 1910, м. Сколе, нині Львів. обл. – 05. 07. 1967, Мюнхен) – військовик. Провід. чл. УВО і ОУН, підполковник УПА (1949). Закін. Стрий. г-зію. Студіював право в Люблін. університеті (Польща). За активну націоналіст. роботу на Сколівщині неодноразово заарештовувався польс. поліцією й притягався до суд. відповідальності. Разом із Р. Шухевичем перейшов на Закарпаття для підтримки місц. патріотів у боротьбі за нац. незалежність, учасник боїв проти угор. окупантів 1939, командир сотні Карпатської Січі. Тяжко пораненим потрапив до угор. полону. 1941 вирушив з похід. групою ОУН на Сх. Україну. 1941–42 відбував ув’язнення в нім. тюрмах. Після звільнення 1943 приєднався до УПА. Очолив вишкіл. курінь Укр. нар. самооборони (УНС) «Чорні чорти» на Гуцульщині. 1943 – один з організаторів відділів УНС на Станіславщині (нині Івано-Франківщина). Підпорядковані йому відділи УПА провели успішні операції проти загонів С. Ковпака та М. Шукаєва. В бою з гітлерівцями у Чорному лісі був тяжко поранений. Від січня до серпня 1944 командував 4-ю Воєн. округою УПА «Говерля», що входила до складу УПА–Захід. Організатор числен. нападів на ворожі гарнізони. У липні 1944 брав участь у Бою УПА на Лопаті. 1944 емігрував. Жив у Мюнхені, де був співвидавцем ж. «До зброї» (1947–55), очолював Місію УПА при Закордон. представництві Укр. гол. визв. ради. 1945 нагородж. Золотим Хрестом бойової заслуги 2-го класу. Залишив спогади і нариси про УПА. Основні праці Організаційна структура УПА // До зброї. 1954. Вип. 24(37).